Травневі студії: історія, політологія, міжнародні відносини

Кутлакська фортеця в системі фортифікаційних споруд західного кордону Боспорської держави (ІІ пол. І ст. до Н. Х. – І трет. І ст. після Н. Х.)

Константин Йосиф Кобас — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Кутлакська фортеця є однією з відомих археологічних пам’яток південносхідного Криму, яка має статус заповідної території. Вона знаходиться за 60 км від м. Феодосія на південний захід і носить назву від с. Кутлак (суч. с. Веселе), неподалік якого розташовується. Про Кутлакську фортецю стало відомо після її відкриття у 1982 р. археологом Ігорем Барановим. Подальші розкопки на пам’ятці здійснювалися протягом наступних чотирьох десятиліть. Завдяки ним фортецю було детально досліджено. Вивченню зазначеної пам’ятки у своїх працях приділяли увагу С. Ланцов, О. Маслєнніков, С. Саприкін, Ю. Виноградов, О. Паршина, В. Горончаровський, В. Кутайсов, О. Бонін, В. Зубар, К. Колесников та ін. Незважаючи на значний обсяг присвячених вказаній пам’ятці публікацій, відкритим залишається питання, пов’язане із завершальним етапом історії її функціонування, та верхньою часовою межею. Тож у своєму дослідженні автор ставить за мету оцінку стратегічної ролі та оборонного потенціалу зазначеного укріплення в системі оборони західного кордону Боспору Кіммерійського, а також спробувати дати відповідь на питання: як і коли саме фортеця перестала виконувати своє пряме призначення?

Зброя на українських землях у ⅩⅣ−ⅩⅥ ст.

Мирослава Короленко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Середньовічне озброєння українських земель є важливою складовою військової та культурної історії. Дослідження озброєння XIV–XVI ст. посідає пріоритетне місце в сучасній українській історіографії, оскільки військові артефакти мають значення не лише як технічні вироби, а і як носії історичної та національної спадщини, що відображають тривалість зв’язку українського суспільства та культури зі своєю минувшиною.

Аксеологія як новий напрям дослідження матеріальної культури

Сергій Мельник — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Власний досвід дослідження такої поширеної категорії археологічних та етнографічних знахідок як сокири привів автора до висновку про необхідність виокремлення окремого напряму комплексного вивчення цих артефактів, який пропонується назвати аксеологією (axeology) – від англ. axe («сокира») і грец. λόγος («вчення, наука»).

«В Ялті не буває зими»: погода й клімат Криму в текстах мандрівників кінця XVIII – початку ХХ ст.

Денис Бєляков — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Актуальність теми полягає в дослідженні формування уявлень про клімат Криму наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. через тексти мандрівників, у яких відображено поступове осмислення погодних явищ і закладено підвалини кліматичних уявлень про півострів. Мета дослідження сфокусована на вивченні описів погоди й клімату Криму в текстах мандрівників зазначеного періоду, аналізі їх цінності та ролі у формуванні образу Криму як особливого природно-кліматичного простору. Новизна теми полягає у розгляді текстів мандрівників як специфічного корпусу джерел з історії клімату, що поєднують емпіричні спостереження з культурними інтерпретаціями клімату Криму.

Антропологічний портрет переяславського рекрута (за матеріалами оглядового списку 1819 р.)

Владислав Волинський — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є реконструкція антропологічного портрета чоловічого населення Переяславського повіту першої чверті XIX ст. Наукова новизна роботи зумовлена тим, що подібні дослідження ще не були представлені в українській історіографії. Актуальність полягає у запропонуванні уявлення про зовнішність українців, котрі жили понад 200 років тому, що є важливим для історичних, краєзнавчих та генеалогічних студій.

Титул і зміст збірника.

Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Збірник матеріалів VIII Міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених «Травневі студії 2026: війна та мир у Європі – історія та світова політика»

Роль краєзнавця В. Д. Отамановського у формуванні цілісного українського наративу наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Вероніка Соловйова — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. позначився активізацією процесів українського національного відродження, важливою складовою якого стало формування цілісного історичного наративу. У цей період історична наука перестає бути виключно академічною сферою й набуває значення інструмента національної самоідентифікації. Особливу роль у цьому процесі відіграло краєзнавство як напрям, що забезпечував емпіричну базу для осмислення минулого [1, с. 19].
У цьому контексті вагомим є внесок В. Д. Отамановського – дослідника, який поєднав глибокий інтерес до локальної історії з розумінням її місця у загальноукраїнському історичному процесі.

Добрий світ Присамарського краю

Марина Ваньо , Євгенія Колоколова — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Присамар’я охоплює течію річки Самари, яка є притокою Дніпра. Ця територія є західною частиною Донецької, східною Дніпропетровської та північною Запорізької областей. Вона є важливою стратегічною територією сьогодні, а також у історичному минулому. Ці землі колись входили до Запорозької Січі, складовою якої була Самарська паланка, а центр паланки – м. Самар. Головними містами були Покровськ, Павлоград і Самар. Система приток Дніпра та маленьких річок залишалися логістичними шляхами, через які козаки ходили у походи проти татар і які давали можливість займатися козацькими, зокрема й господарськими справами: ловити рибу, варити з неї страви, в’ялити, солити, продавати тощо.

Погляд сучасних дослідників на Українську революцію 1917–1921 рр.

Мирослав Кубов — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Тема Української національно-демократичної революції користується чималою популярністю як у масовій українській культурі, так і в наукових колах. Чимало було студіювань на цю тему крізь роки з моменту закінчення революційних змагань. Важливо окреслити сьогоднішній стан речей у вивченні цього періоду, які теми нині вивчаються. Це дійсно важливо для того аби зрозуміти: 1) що вже детально досліджено, а які питання не отримали належної уваги; 2) окреслити, які саме теми вивчення нині є пріоритетними для вітчизняних авторів, аби розуміти: в якому векторі ми розвиваємось, які теми залишаються актуальними.

Нормативне забезпечення у впровадженні «європейського виміру» в історичній освіті: аналіз документів, ухвалених Радою Європи в 1980-х рр.

Леонід Шалашний — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Геополітичні перетворення, що відбувались в Європі упродовж 1980–1990-х рр., привели до формування нових соціокультурних просторів, а також нового покоління європейців. Перед викладачем історії в цей час, з-поміж інших завдань, виникає потреба – «сформувати» нові підходи до історичної памʼяті та бачення власного місця в загальноєвропейському контексті у молоді. Нині це є дійсно дуже актуальне питання, адже ці підходи у майбутньому стануть світоглядом молоді, яка згодом буде ядром керівних посад, як в приватних установах, так і багатьох державних; лідерами держав та впливовими функціонерами в міжнародних організаціях.

Вища освіта на Донеччині в середині 1990-х рр.: аспект міжнародної співпраці

Владислава Хмелик — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Дослідження історії вищої освіти Донеччини є важливою темою, яка потребує осмислення в контексті минулого та сьогодення. Серед аспектів діяльності 195 ВНЗ є міжнародна співпраця, яка об’єктивно сприяє підвищенню якості вищої освіти, її інтеграції в глобальний науковий простір, для студентів і викладачів – обміну досвідом та підвищенню конкурентоспроможності. Вивчення цієї теми на матеріалі 1990-х рр. дає змогу побачити розвиток та інтенсифікацію плідних міжнародних зв’язків з іншими країнами після здобуття незалежності України. Джерельну базу роботи становлять матеріали періодичної преси.

Історія та література: поєднання дискурсів проти догматичного навчання

Людмила Салагуб — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Поєднання історичного контексту з літературним за правом є одним із найбільш захоплюючих у процесі вивчення певної теми. Адже те, що відбувалося крізь віки, – екстраполювалося на літературу.

Місія Святого Ансґарія в Данії IX ст. та її вплив на трансформацію політичного і соціокультурного розвитку країни

Василь Генсьорський — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Місія святого Ансґарія в Данії виникла в межах активної північної політики Каролінгської імперії та була складовою стратегії поширення християнства як універсальної ідеологічної основи імперського порядку. Християнізація скандинавських земель розглядалася не лише як релігійне завдання, але й як засіб політичної інтеграції та стабілізації північних кордонів Франкської держави. У цьому контексті діяльність Ансґарія мала чітко визначене політичне підґрунтя.

Через випробування до служіння народові: життєвий шлях Софії Русової

Тетяна Бондарчук — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Життєвий шлях Софії Русової – унікальний в українській історії приклад того, як низка важких випробувань не ламає особистість, а загартовує її для місії загальнонаціонального масштабу. Для Русової «служіння» не було абстрактним ідеалом, а щоденним вибором, який вона робила всупереч арештам, втратам близьких та злидням еміграції.

Місце Святослава Караванського в пантеоні української Одеси

Максим Зайцев — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Декілька днів тому були роковини від початку повномасштабного московського вторгнення в Україну. Ця дата стала гірким свідченням невивчених помилок, але водночас зголосила про неочікувану й неймовірну міць українського народу. Так і зараз, після чотирьох років несамовитого спротиву, він стоїть й надалі. Невід’ємною ж складовою цієї боротьби стали пошуки. У такому контексті – пошуки своєї ідентичности у вимірах міста й персоналій. Хоча дискусії щодо цього питання вирували вже давно, але власне війна актуалізує їх найвідчутніше.

«Націоналістичні погляди» в уяві слідчих НКВС (на прикладі Дурдуківського В.)

Микола Бривко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Одним із поширених звинувачень репресованих слідчими НКВС, у добу «Великого терору», була так звана «націоналістична» діяльність, пропаганда чи погляди, які здебільшого не мали доказової бази, та ґрунтувалися на «уяві» власне слідчих, на національності і навіть мові звинуваченого, що підтверджують матеріали різних архівно-кримінальних справ.
Показовим у цьому сенсі є постать відомого українського педагога Володимира Дурдуківського, першого директора Першої української гімназії імені Шевченка у місті Києві, доля якого випробовувала на міць силу духу та відданість українській справі. І хоча його життєвий шлях, наукові праці доволі добре вивчені, прикладом цього є стаття В. Даниленка [1], проте і сьогодні існують окремі питання, які потребують дослідження, зокрема, й ті аспекти його так званих «націоналістичних думок» крізь призму допитів 1938 рр. в уявленні слідчих НКВС.

Трансформація публічного образу американської жінки у першій половині ХХ ст.

Яна Головченко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Публічний образ американської жінки у першій половині XX ст. формувався під впливом масштабних соціальних і культурних трансформацій. США переживали процеси модернізації, постійні хвилі еміграції, дві світові війни, явища, які істотно вплинули на соціальні ролі жінок. Усі ці зміни впливали не лише на повсякденне життя, а й на культуру. Американські масмедіа, зокрема жіночі журнали, реклама, преса, відігравали ключову роль у конструюванні нормативних моделей жіночності, які ґрунтувались на ідеалах краси, моралі, материнства та соціальної корисності.

Реформи Лі Куан Ю та їх довгостроковий вплив на економічне життя в Сінгапурі

Артем Павлюк — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Метою роботи є аналіз економічних реформ, що були втілені в Сінгапурі в період правління Лі Куан Ю, визначення механізмів впровадження і реалізації роботи. Об’єктом дослідження є економічна система Сінгапуру в період 1965– 1990 рр. та процес її розвитку. Проблематика азійського економічного дива досліджена Полом Кругманом у праці «The myth of Asia’s miracle». Економічний розвиток Сінгапуру в другій половині ХХ ст. вивчав Лі Куан Ю в мемуарах «From Third World to First: The Singapore Story».

Село Ундіно-Посельє як місце заслання в життєвих долях поетів-дисидентів Ірини та Ігоря Калинців

Наталія Шепітак — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

У 1970-х рр. після другої хвилі арештів української інтелігенції (1972–1973 рр.) до Дубравної та Скальнинської виправно-трудових колоній (ВТК) почали прибували репресовані дисиденти. Як наслідок, у колоніях значно активізувався опір радянському режиму. Серед українських дисидентів вступили в протистояння Василь Стус, Іван Світличний, Ірина та Ігор Калинці, Стефанія Шабатура, Святослав Караванський, Євген Сверстюк, Валентин Мороз, Іван Гель, Михайло Осадчий та ін. Потрібно зауважити, що в січні 1972 р. В. Федорчук у черговий раз звернувся на адресу Комітету державної безпеки (КДБ) під керівництвом Ради Міністрів (РМ) Радянського Союзу з ініціативою створити ще декілька відділень для існуючих ВТУ, щоб можна було розміщувати засуджених за «політичними» статтями для уникнення їх концентрації в одному місці.

Неформальна дипломатія «без краваток»: внесок саміту Кучми–Квасневського в Криму до розвитку польсько-українських відносин 1990-х рр.

Вікторія Хіміч — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Після здобуття Україною незалежності у 1991 р. польсько-українські відносини еволюціонували швидко, але не без труднощів, від декларативних заяв до реального стратегічного партнерства. І нам важливо розглядати цю тему на тлі сучасних політичних подій. Оскільки нині взаємовідносини України з деякими сусідніми державами, зокрема Словаччиною та Угорщиною, залишаються досить напруженими. Головною причиною є те, що уряди цих країн займають стриману або нейтральну позицію щодо підтримки України та блокують або уповільнюють окремі рішення Європейського Союзу, пов’язані із підтримкою нашої держави [2; 6]. І на цьому тлі Польща залишається країною, яка підтримує Україну в її політичних, безпекових прагненнях. Саме тому особливо важливим є питання: як Польща стала одним із перших європейських «адвокатів» України, активно підтримуючи її європейські прагнення? Взагалі, тема початку польсько-українських відносин після здобуття Україною незалежності добре висвітлена в працях багатьох сучасних істориків.

Образ Мавки в історичних народних віруваннях та обрядах українців та досвід творення достовірного медійного наративу

Богдана Стемблівська — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Актуальним для дослідження як сучасної, так і середньовічної історії культури України є аналіз образу мавки як яскравого прикладу потойбічного світу в українських народних віруваннях. Вслід за середньовічним мітом, сучасні митці визначили, що такий образ може стати потужним інструментом для сучасних медіа: художнім та просвітницьким, зокрема для розвінчання пропагандистських наративів.

Леся Українка в сучасному інформаційному просторі

Яна Бралатан — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

В умовах боротьби українського народу за збереження своєї державності відбувається процес переосмислення власного минулого, пантеону його героїв. Показовим є трансформація образу Лесі Українки, яка в публічному просторі від літературної ікони набула рис мультимедійного символу національної стійкості, феміністичної сили та культурної ідентичності. Оновлений образ української поетеси активно продукується у роботах стріт-арту, анімаційних творах, підлягає літературному переосмисленню та використанню у публічних заходах. Водночас у пошуках нового, нестандартного прочитання Лесі Українки автори проєктів іноді аж занадто сильно викривлюють історичну постать, вдаючись до надмірної героїзації, що призводить до неправильної інтерпретації її постаті в майбутньому.

Музеї меморіалу Перл Гарбор, Хіросіми та Нагасакі: протистояння історичних пам’ятей

Софія Миргородська — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є аналіз музейних зібрань Національного меморіалу Перл Гарбор, Меморіального музею миру в Хіросімі та Музею атомного бомбардування в Нагасакі як прикладів відображення ставлення суспільства до подій Другої світової війни, а також виявлення особливостей формування і протистояння історичної пам’яті у музейному просторі.

Україна у Другій світовій війні: переосмислення історичного наративу та деконструкція радянсько-російських міфів

Любов Короневська — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

У травні 2026 р. світ відзначатиме 81 річницю перемоги над нацизмом. Для всього цивілізованого світу – це привід для вшанування пам’яті полеглих борців і невинних жертв нацистських окупантів, для країни-агресора – щорічний привід для пропагандистських заяв і погроз країнам Європи «повторити» події війни. Для України ж ця дата – не лише про пам’ять і скорботу, але й про переосмислення тих історичних наративів, які тривалий час нав’язувала московська пропаганда, керуючись прагненням зберігати Україну в зоні свого контролю. Україні потрібне чітко окреслене, самостійне бачення, консенсус суспільства і органів влади щодо найважливіших моментів в історії Української держави. Серед таких є внесок України у перемогу над нацизмом.

Медіація і когнітивна війна: між комунікацією, маніпуляцією та стійкістю суспільств

Олександр Корольчук — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

У XXI ст. війна дедалі рідше обмежується класичним збройним протистоянням. Поряд із військовими, економічними та кібератаками ключовим полем конфлікту стає свідомість людини. Саме у цій площині формується феномен когнітивної війни – цілеспрямованого впливу на сприйняття реальності, емоції, цінності та поведінкові установки індивідів і суспільств. У таких умовах особливого значення набуває медіація як інструмент комунікації, посередництва та зниження конфліктності. Водночас медіація може бути не лише засобом миру, а й полем маніпуляцій, якщо її принципи використовуються у викривленому вигляді в інформаційних та когнітивних операціях. Метою дослідження є аналіз співвідношення медіації та когнітивної війни, а також визначення потенціалу медіації як інструменту підвищення суспільної стійкості в умовах гібридних загроз.

Наратив захисту російськомовного населення в Україні в контексті російсько-української війни

Вєроніка Мєлєнтьєва — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Війна Російської Федерації проти України супроводжується не лише бойовими діями, але й низкою масштабних інформаційних кампаній, які мають на меті виправдання агресії як в російському та українському інформаційному просторі, так і на міжнародній арені. Одним із ключових інструментів російської пропаганди є поширення легітимаційних політичних наративів, зокрема тези про «захист російськомовного населення», яка використовується для обґрунтування дій Росії щодо України. Цей наратив використовувався з початку російської агресії проти України у 2014 р. як під час окупації та анексії Криму, так і в процесі ескалації конфлікту на сході України. Вже в 2022 р. він знову став елементом пропаганди. Водночас Росія також поширювала тези про «демілітаризацію та денацифікацію України» для маніпулювання громадською думкою.

Когнітивна війна Росії: інформаційні наративи та трансформація європейської стійкості

Тетяна Єлова — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

У сучасному глобалізованому світі інформація перетворилася на один із ключових стратегічних ресурсів. Якщо у ХХ ст. ключову роль у міжнародних конфліктах відігравала військова сила, то у ХХІ ст. дедалі більшого значення набувають комунікаційні технології та інформаційний вплив. Вони здатні не лише поширювати знання, а й дискредитувати демократичні інститути, руйнувати соціальну згуртованість і змінювати сприйняття реальності цілих суспільств.

Стратегічні комунікації як інструмент протидії гібридній агресії у війні проти України

Олександр Торчинюк , Євгеній Бабушкін — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Гібридні конфлікти ХХІ ст., зростання кризових явищ і турбулентності у формуванні нового світового порядку в системі міжнародних відносин зумовлюють потребу активнішої ролі міжнародних акторів у здійсненні медіації, підтримці сторони, що зазнала зовнішньої агресії, участі в постконфліктній реконструкції, розвитку спроможностей постраждалого населення та цивільних інституцій, а також реформуванні сектору безпеки.
У контексті міжнародної безпеки особливої актуальності набуває концепція стратегічних комунікацій, яка дає змогу міжнародним акторам формувати цілісне стратегічне бачення, підвищувати ефективність діяльності та розвивати мережі міжнародної взаємодії, створюючи додаткові можливості для досягнення національних цілей і реалізації державних інтересів.

Альтернативні промосковські «бази даних» у соціальних мережах як інструмент інформаційного протистояння

Юлія Паламарчук — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

У сучасних умовах російсько-української війни інформаційний простір став одним із ключових полів інформаційного протистояння. Соціальні мережі дедалі частіше використовуються як інструмент поширення антиукраїнської, пропутінської пропаганди. Починаючи з 2025 р., московська група пропаганди під назвою «корейчики» (облікові записи, створені у соцмережі «Х», що використовують прапор Північної Кореї для створення асоціації образів «Україна-Корея»), створили свою альтернативу українській базі даних «Миротворець» [5; 6]. Як згадувалося у попередніх роботах, у 2025 та 2026 рр., було створено два акаунти (облікові записи) у соцмережі «Х» (колишній «Twitter»), що мали на меті збір даних та публікацію їх за посиланням у каналах у Telegram.

Від Brexit до TikTok у Румунії: цифрові стратегії антисистемних рухів як виклик для європейських демократій

Євген Лузан — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Із моменту укладення Маастрихтської угоди (1992), що утворила Європейський Союз у сучасному вигляді (так звані «три стовпи» – економіка, з якої й починалась європейська інтеграція в 1950-х рр.; спільна зовнішня та безпекова політика; правосуддя і внутрішні справи), процес інтеграції країн континенту перестав мати вигляд суто технократичних домовленостей вузького прошарку людей, дотичних до ухвалення рішень, і натомість дедалі більше ставав предметом для політичних дискусій. Це засвідчило перехід від так званого «дозволеного консенсусу» до «стримуючого дисенсусу», що характеризується необхідністю лідерів політичних сил орієнтуватися на громадську думку і настрої виборців, схильних до критики розмивання національного суверенітету потенційними поступками перед Брюсселем.

Роль індивідуального дипломатичного чинника в трансформації системи міжнародних відносин в Європі наприкінці XVIII – на початку XIX ст.: діяльність Шарля-Моріса де Талейран-Перігора

Олексій Зябченко — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Об’єктом дослідження є політичний порядок Європи, що перебував у стані глибокої дестабілізації через крах монархічних легітимацій та воєнну гегемонію Франції. Предмет дослідження зосереджений на дипломатичних механізмах, які Талейран використовував для трансформації цього порядку: від «революційного експансіонізму» до системи колективної безпеки, відомої як «Віденський концерт».

Особливості дипломатичної спеціалізації держав Перської затоки

Владислав Грищук — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою роботи є виявлення особливостей дипломатичної спеціалізації держав Перської затоки, визначення інструментів і механізмів реалізації ними нішевої дипломатії, а також з’ясування її ролі у формуванні регіонального лідерства та глобального позиціонування цих держав в умовах трансформації міжнародного порядку.

Публічна дипломатія як інструмент у сучасній війні

Назар Михалюк — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Сучасні війни дедалі рідше обмежуються класичним збройним протистоянням. У глобалізованому інформаційному просторі боротьба точиться не лише за території чи ресурси, а й за довіру, легітимність і підтримку міжнародної спільноти. У цих умовах особливого значення набуває публічна дипломатія як інструмент впливу на зовнішню аудиторію, формування міжнародного іміджу держави та протидії ворожим інформаційним кампаніям. Публічна дипломатія у сучасній війні виходить за межі традиційних дипломатичних каналів і перетворюється на важливу складову стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки та когнітивної стійкості. Її роль особливо зросла в умовах гібридних конфліктів, де інформація, наративи й символи стають не менш потужною зброєю, ніж військова сила.

Кризові комунікації як складова стратегічних комунікацій у сучасних міжнародних відносинах

Фотіні Екатомматі — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

У сучасних міжнародних відносинах інформація стала одним із ключових ресурсів впливу, а комунікації – важливим інструментом реалізації зовнішньої політики. Стратегічна роль комунікацій зумовлена тим, що вони формують смисли, впливають на ухвалення рішень та визначають межі сприйняття подій цільовими аудиторіями. Згідно з визначенням у дослідженні Почепцова, стратегічні комунікації є «управлінською функцією, що забезпечує інтеграцію комунікаційної діяльності державних інститутів із зовнішніми та внутрішніми комунікаційними процесами».

Народний танець як елемент культурної дипломатії України під час російського повномасштабного вторгнення

Ангеліна Клименко — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою цього повідомлення є визначення ролі народного танцю в культурній дипломатії України після 24 лютого 2022 р. і виявлення його потенціалу як інструмента міжнародної комунікації України під час війни.

Культурна дипломатія України в державах Європи в умовах російського воєнного вторгнення

Ірина Магденко — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою цього дослідження є висвітлення форм та інструментів культурної дипломатії України в державах Європи в умовах російського воєнного вторгнення.

Цифровізація культурної дипломатії України в умовах російського повномасштабного вторгнення

Анна Онопенко — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою цього повідомлення є виявити, як саме Україна використовує цифрові інструменти в культурній дипломатії для захисту своїх інтересів та створення позитивного іміджу у світі під час повномасштабної війни.

Гендерний вимір сучасної української дипломатії

Дар’я Черановська — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Сьогодні гендерний вимір у дипломатії став одним із ключових елементів сучасної міжнародної політики. У ХХІ ст. країни все частіше застосовують гендерно чутливий підхід, щоб зміцнити свій імідж, підвищити ефективність зовнішньої політики та відповідати міжнародним стандартам. Це дуже актуально в умовах глобальних викликів, коли жінки часто стають головними жертвами конфліктів, але водночас відіграють важливу роль у розбудові миру.

Публічна дипломатія Китаю крізь призму ініціативи «один пояс, один шлях»

Дарія Шпортун — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження публічної дипломатії Китаю крізь призму ініціативи «Один пояс, один шлях» (англ. Belt and Road Initiative, або BRI) зумовлена зростанням геополітичного впливу КНР на глобальній арені та активним переформатуванням міжнародного порядку, що відбувається в умовах загострення китайсько-американського суперництва. Китайська ініціатива, яка охопила понад 140 країн і перетворилася на найбільший інвестиційний проєкт сучасності, становить феномен, у якому економічна експансія нерозривно поєднується з культурно-дипломатичним впливом.

Взаємовигідний характер співпраці Ватикану та режиму Муссоліні в міжвоєнний період (на прикладі Латеранських угод 1929 р.)

Михайло Лендел — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Період між двома світовими війнами став для Католицької Церкви часом безпрецедентних викликів. На уламках старих монархій постали нові, агресивні тоталітарні рухи, які прагнули повного підпорядкування суспільства, зокрема й духовної сфери. У цій ситуації Ватикан, очолюваний Папою Пієм XI (1922–1939), обрав стратегію «реальної політики», намагаючись захистити інституційну цілісність Церкви та права вірян через систему двосторонніх договорів – конкордатів. У контексті міжнародних відносин міжвоєнного періоду надзвичайно важливим є аналіз передумов укладання та наслідків Латеранських угод 11 лютого 1929 р., які, переслідуючи власні інтереси, затверджували Апостольська Столиця та фашистський режим Беніто Муссоліні.

Феномен «конструктивної невизначеності» в тексті угоди Страсної П’ятниці: уроки для української дипломатії

Іван Цимбал — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Сучасна архітектура міжнародної безпеки перебуває в стані глибокої кризи, яка була зумовлена руйнуванням основоположних принципів міжнародного права та неефективністю наявних механізмів мирного врегулювання конфліктів. В умовах повномасштабної агресії Російської Федерації проти України українська дипломатія постала перед питанням: як досягти стійкого миру з ворогом, який заперечує саме право Української держави на існування. У цьому контексті особливої актуальності набуває аналіз історичних прецедентів мирного врегулювання, зокрема Угоди Страсної п’ятниці 1998 р., яка поклала край тридцятирічному кровопролиттю в Північній Ірландії. Ключовим елементом цієї угоди, який привертає увагу дослідників конфліктології та міжнародного права, є феномен «конструктивної невизначеності». Попри різну природу конфліктів, партнери намагаються адаптувати модель «дипломатичної гнучкості» з Белфастської Угоди до українських реалій. Досвід «формули Штайнмаєра» та переговорів у Стамбулі 2022 р. свідчить: Києву нав’язують «конструктивну невизначеність», ігноруючи екзистенційну загрозу з боку РФ.

Нордично-Балтійська безпекова співпраця на сучасному етапі: загрози та перспективи

Денис Шиляєв — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є проаналізувати особливості нордично-балтійської безпекової співпраці на сучасному етапі після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО. У роботі також розглянуто трансформацію регіональних механізмів на кшталт NB8, NORDEFCO та JEF, інструменти протидії гібридним загрозам, захисту критичної інфраструктури та стримування в Балтійському регіоні.

Зовнішня політика Франції щодо України в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації

Анна Грушко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Із початку вторгнення РФ в Україну, 24 лютого 2022 р., зовнішня політика Франції зазнала змін. Спочатку у Парижі переважав акцент на дипломатії і «стратегічній автономії» Європи, але потім відбулася трансформація до більш сильної військової та економічної допомоги Києву. Франція твердо відстоює суверенітет і територіальну цілісність України, опираючись на принципи Статуту ООН. Такий висновок можна зробити із дипломатичних, військових, економічних і гуманітарних аспектів. Ця європейська держава активно допомагає Україні оборонятися, і водночас намагається створити умови для справедливого миру.

Місце України у концепції Глобальної Британії

Юлія Дідук — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Метою цього дослідження є визначити місце України у безпековому вимірі зовнішньополітичної концепції «Глобальна Британія» та можливостей, які виникають для подальшого розвитку українсько-британського співробітництва.

Україна та ЄС у зовнішньополітичній стратегії США за адміністрації Дональда Трампа

Максим Затоковенко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Метою цього дослідження є зрозуміти місце України та ЄС в зовнішньополітичній стратегії США за нинішньої адміністрації та її плани в цьому напрямі.

Українсько-румунські відносини у контексті безпеки Чорноморського регіону

Ярослав Хаустов — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, розпочата у лютому 2022 р., стала визначальним чинником трансформації системи міжнародної безпеки в Європі. Руйнування попередніх механізмів стримування та гарантування стабільності актуалізувало необхідність зміцнення двосторонніх відносин України з сусідніми державами. У цьому контексті Румунія – державачлен НАТО та Європейського Союзу (далі – ЄС), що має спільний кордон з Україною протяжністю 649 км, зокрема вздовж Дунаю, – стала одним із ключових партнерів України у військово-політичному, логістичному, енергетичному та гуманітарному вимірах.

Світові практики у врегулюванні військових конфліктів і перспективи їх адаптації в Україні

Богдан Золотарьов — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Існує поширене уявлення, що міжнародні організації забезпечують мир під час військових конфліктів, мають великий вплив та стримувальну силу, проте їх можливості часто обмежені різними чинниками. У контексті російсько-української війни постає питання, чи можуть міжнародні організації сприяти врегулюванню військового конфлікту.

Вплив «м’якої сили» ЄС на політичні стратегії авторитарних режимів країн Центральної Азії в умовах російсько-української війни

Олег Маруховський — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Актуальність теми впливу «м’якої сили» («Soft Power») Європейського Союзу на політичні стратегії авторитарних режимів країн Центральної Азії (ЦА) в умовах російсько-української війни зумовлена радикальною зміною геополітичного ландшафту, що стало критичним викликом для світової безпеки та змусило країни Центральної Азії переглянути свої політичні стратегії виживання. У ситуації, коли традиційний «старший брат» у формі Російської Федерації став токсичним і непередбачуваним партнером, для авторитарних режимів регіону Центральної Азії – Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану – відкрилося нове вікно можливостей у відносинах з Європейським Союзом.

Медіація та санкції як інструменти врегулювання російсько-української війни: порівняльний аналіз ефективності

Данило Маковей — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну викликало безпрецедентну реакцію міжнародної спільноти: були введені суворі санкції проти РФ та активізовані спроби дипломатичного врегулювання. Санкції мали на меті ослабити російську економіку й змусити Кремль переглянути агресивну політику, тоді як мирні переговори покликані були зупинити бойові дії. Однак, попри значні зусилля, вже через кілька років війни жоден із цих інструментів не привів до бажаного її завершення

Оцінка потенціалу ОБСЄ як медіатора у конфліктах (на прикладі війни Росії проти України)

Ілля Михайлик — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Оцінка потенціалу Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) як медіатора у врегулюванні російсько-української війни потребує комплексного аналізу її інституційної природи, що базується на унікальному «гельсінському проєкті» 1975 р. [2]. Створена як продукт епохи «розрядки», ОБСЄ заклала фундамент інклюзивної безпеки через діалог та повагу до суверенітету, проте конфлікт між двома державами-членами став екзистенційним викликом для цієї моделі [12]. На відміну від держав чи недержавних акторів, потенціал ОБСЄ як медіатора визначається специфічними критеріями: легітимністю, нейтральністю, рівнем політичного впливу та здатністю формувати спільну платформу інтересів.

Ukraine Facility в контексті європейської інтеграції України: спадкоємність та інновації плану Маршалла

Ольга Мельник — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Проблема повоєнної реконструкції держав традиційно посідає центральне місце в економічній науці та міжнародних відносинах. План Маршaллa, викладений Джорджем Мaршаллом у промові в Гaрвaрдському університеті 5 червня 1947 р., після закінчення Другої світової війни, став символом допомоги США Європі для запобігання економічному колапсу та поширенню комунізму [5; 6]. У плані наголошувалося на необхідності відновлення економічної стабільності заради миру та проголошувалося, що політика США спрямована проти голоду, бідності та хаосу, а не проти якоїсь конкретної країни чи ідеології. Так само, Ukraine Facility, запущенa ЄС у 2024 р., є відповіддю на руйнування, спричинені війною, із зосередженням на мікроекономічній стабільності та реформах [4]. У глобальному контексті обидві ці програми слугують захистом від зовнішніх загроз, є своєрідними бар’єрами. План Маршалла був бар’єром проти радянського впливу, а Ukraine Facility – проти російської агресії, задля стабільності та інтеграції. Дослідження спадкоємності та інновацій цих двох стратегій дає змогу зрозуміти вектор розвитку сучасної України як майбутнього члена європейської спільноти.

Економічна та фінансова підтримка Європейським Союзом України в умовах російської повномасштабної збройної агресії

Мар’яна Фролова — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Економічна та фінансова підтримка України Європейським Союзом в умовах повномасштабного російського воєнного вторгнення є одним з ключових чинників збереження стабільності держави. У лютому 2022 р. Україна зіткнулася з безпрецедентними викликами, які зокрема торкнулися економіки країни: руйнування інфраструктури, скорочення інвестицій, зростання бюджетного дефіциту тощо. У цих умовах зовнішня допомога стала необхідною для забезпечення базових соціальних витрат та функціонування економіки в цілому.

Трансформація архітектури безпеки Східного флангу НАТО після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну

Олександр Кулій — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є аналіз трансформаційних процесів в Альянсі в контексті Східного флангу безпеки після 24 лютого 2022 р.

Неліберальна демократія в Угорщині: роль Віктора Орбана у трансформації політичної системи

Вадим Федорчук — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Із приходом до влади партії Фідес на чолі з Віктором Орбаном вдруге в травні 2010 р. політична система Угорщини зазнала значних трансформацій. Цим змінам сприяла сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, зокрема наслідки економічної кризи, втрата довіри до попередніх урядів, особливості партійно-політичної системи, а також ширші тенденції демократичної ерозії в Центрально-Східній Європі. Водночас важливим каталізатором цих перетворень стала політична стратегія та особисте лідерство Віктора Орбана.

Дискусія про трансформацію світового порядку: від лібералізму до постлібералізму

Валерій Іжаківський — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою цієї статті є окреслити теоретичну рамку дискусії про світовий порядок або безлад з огляду на сучасний стан міжнародної безпеки.

Концепція третього світу в період холодної війни

Олександр Оніщук — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Дослідження концептуальних засад «третього світу» в історії міжнародних відносин періоду холодної війни потребує критичного перегляду застарілих євроцентричних підходів, які тривалий час домінували в академічному дискурсі. У традиційній історіографії країни Азії, Африки та Латинської Америки зображувалися переважно як пасивне поле суперництва між США та СРСР.
У цьому дослідженні під концепцією «третього світу» розуміється інтелектуально-політичний проєкт держав Азії, Африки та Латинської Америки, спрямований на утвердження їх колективної суб’єктності в міжнародних відносинах поза двома антагоністичними блоками. Це була форма «світотворення», що поєднувала антиколоніальну боротьбу, принцип суверенної рівності націй, активний нейтралітет і солідарність країн, які розвиваються. Концепція виникла як відповідь на біполярний світовий порядок і еволюціонувала від семантичної метафори до реального політичного руху.

Загрози конвенційної війни між КНР та Тайванем

Максим Мельник — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Тайванська протока залишається одним із найбільш вибухонебезпечних вогнищ напруженості у сучасному світі. Стратегічне значення острова визначається поєднанням геополітичних, економічних та технологічних чинників: Тайвань виробляє понад 60 % світових напівпровідників та близько 90 % найбільш передових чіпів, що робить його ключовим елементом глобальних ланцюжків постачання [5, с. 1]. Водночас КНР розглядає острів як невід’ємну частину своєї суверенної території і відкрито не заперечує застосування сили для його «возз’єднання». Метою цього дослідження є аналіз основних загроз конвенційної війни між Китайською Народною Республікою та Тайванем та оцінка їх наслідків для регіональної й глобальної безпеки.

Офіційний дискурс українсько-китайських відносин в умовах збройного конфлікту Росії проти України (2022–2026 рр.)

Андрій Сушко — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Позиція КНР щодо російсько-української війни часто формулюється через узагальнені дипломатичні конструкції на кшталт «підтримки діалогу» та «політичного врегулювання», тоді як реальна поведінка може проявлятися інакше – зокрема у голосуваннях Китаю на майданчиках ООН або в економічній взаємодії з РФ. У цьому контексті аналіз офіційного дискурсу українсько-китайських відносин дає змогу уточнити логіку аргументації сторін і простежити, як КНР конструює власну роль у врегулюванні.
У фокусі дослідження – офіційний дискурс українсько-китайських відносин, який розуміється як корпус публічних текстів і висловлювань, авторами яких є українські та китайські державні актори (президенти, урядовці, МЗС, постійні представництва в ООН): заяви, виступи, брифінги, офіційні комюніке та програмні матеріали, що містять оцінки стану двосторонніх відносин і позиції щодо врегулювання російсько-української війни.

Потенціал БРІКС як «центру сили» Азії

Анна Господар — Mon, 01 Jun 2026 00:00:00 +0300

Міжурядове об’єднання БРІКС, ініційоване чотирма економіками, що розвиваються (Бразилією, Росією, Індією та КНР), зазнало суттєвої трансформації після приєднання Південно-Африканської Республіки у 2010 р. Розширення 2024– 2025 рр., у межах якого до групи приєдналися Єгипет, Ефіопія, Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ та Індонезія, зумовило формування формату БРІКС+. Додатковим індикатором зростання впливу об’єднання стала інституціоналізація статусу десяти держав-партнерів (зокрема Казахстану, Малайзії, В’єтнаму та інших), що свідчить про високий рівень зацікавленості у багатосторонньому співробітництві.

Воєнна тактика козацького війська у часи Національно-визвольної війни середини XVIІ ст.

Євгеній Бондарчук — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Вивчення тактики козацького війська часів Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького є актуальною темою, оскільки вона пояснює витоки української військової традиції та засади нерегулярної війни, що мають своє втілення і в сучасних конфліктах. Завдяки майстерному військовому мистецтву козаки змогли відстояти автономію Гетьманщини в умовах постійних зовнішніх загроз.

Записки іноземців про Поділля XVIII ст.

Вікторія Лівандовська — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

XVIII ст. було тим часом, коли звичайні люди не задумувались про фіксацію своїх звичаїв, традицій, для них цієї потреби не було. Тож зазвичай це робили іноземці, вони показували життя людей на іншій території, в іншій країні, іншу культуру, цікаві для них звичаї тощо. З огляду на це, особливого значення набувають записки іноземців, що за різних обставин перебували у цей період на території України, зокрема на Поділлі.
Метою доповіді є огляд записок іноземців, які містять інформацію про Поділля XVIII ст.

Станція Жмеринка – візитівка промислової революції на Поділлі

Михайло Федорук — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Вивчення історичного підґрунтя залізничного вокзалу з метою збереження, охорони та активного функціонування у сучасних надважких умовах є актуальним. Так само має значення вивчення архітектури вокзалу як важливого пункту залізничного сполучення, стратегічно значимого центру та окраси подільського містечка та крізь призму сприйняття простору і часу.

Участь жінок Наддніпрянської України в роботі першого всеросійського жіночого з’їзду

Валерія Ткаченко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

На межі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. жіночий рух на теренах Наддніпрянської України набув нового звучання – його головною метою стала боротьба за громадянські та політичні права. У цей час сформувалося розуміння того, що без виборчого права участь жінок у суспільному житті залишається обмеженою, а їхній політичний статус – принизливо другорядним.

Захист соціально-економічних інтересів галицького селянства у програмній діяльності РУРП

Роман Смаль — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Актуальність теми зумовлена необхідністю переосмислення досвіду перших українських політичних структур у захисті національних інтересів через призму соціально-економічних прав. У сучасній історіографії (зокрема у працях П. Шкраб’юка [7], С. Макарчука [4], Я. Грицака [2], Ю. Яковлєва [8]) ґрунтовно висвітлено політичну історію радикалізму, проте питання трансформації програмних засад у конкретні практичні заходи на межі ХІХ–ХХ ст. потребує деталізації через аналіз партійної періодики, зокрема часописів «Народ» (1890–1895) і «Громадський голос» (1895–1939).

Листопадовий зрив в історії України

Олександр Нісанов — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0300

Листопадовий зрив є однією із важливих подій в історії України. Вона була ключовим етапом в історії об’єднання українських земель в єдину державу та становлення її суверенітету. Рушійною силою Листопадового зриву були парамілітарні фізкультурно-освітні організації – Сокіл, Січ, Пласт, які стали фундаментом створення Українських Січових Стрільців. Під час вивчення Листопадового зриву важливим є дослідження постаті Дмитра Вітовського. Його діяльність визначила державотворчі процеси на українських землях, адже Дмитро Вітовський очолював УСС, брав участь у створенні ЗУНР та формуванні УГА.

Дискусії щодо реформи церковного календаря в контексті діяльності Всеукраїнського Православного Церковного Собору 1918 р.

Ієромонах Іоасаф (Міронов Микита Євгенович) — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Закон Української Центральної Ради від 12 лютого 1918 р. запровадив у цивільному житті григоріанський календар, що поставило перед православною спільнотою питання про доцільність аналогічної реформи церковного календаря. У суспільстві виникла потреба в авторитетному та соборному осмисленні цього питання. Воно стало предметом обговорення на Всеукраїнському Православному Церковному Соборі 1918 р. Цей Собор є однією з малодосліджених подій в історії українського православ’я початку ХХ ст. Оскільки він поставив на порядок денний питання церковного устрою та інші важливі виклики того часу. У складних політичних умовах Собор прагнув поєднати вірність канонічній традиції з відповіддю на суспільні виклики, виробляючи рішення через роботу комісій і пленарні дискусії. Його постанови засвідчили прагнення до соборного, нормативно виваженого врегулювання внутрішньоцерковних проблем в умовах становлення української церковної ідентичності. Метою тез є аналіз перебігу дискусій щодо реформи церковного календаря на Всеукраїнському Соборі 1918 р. та визначення аргументів, які зумовили ухвалення відповідного рішення. Актуальність цього питання зберігається і нині: в Україні досі існують розбіжності щодо використання різних календарних систем, що впливає на святкування релігійних свят, організацію богослужінь та міжконфесійні відносини, а аналіз історичних дискусій 1918 р. дає змогу зрозуміти співвідношення традиції та інновацій в ухваленні церковних рішень.

Міжцерковні відносини обновленської Української Синодальної Церкви з Помісними Православними Церквами: форми, зміст і значення (1920–1930 рр.)

Ієромонах Павел (Вітрюк Володимир Іванович) — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

У 1920-х рр. обновленська Українська Синодальна Церква (УСЦ) надавала великого значення зовнішнім церковним контактам, розглядаючи їх як засіб легітимації власного статусу в умовах глибокої внутрішньоцерковної кризи та державного тиску. Встановлення і підтримка зв’язків із Помісними Православними Церквами розглядалися керівництвом УСЦ як важливий чинник підвищення авторитету як всередині країни, так і на міжнародній арені.

Образ жінки в радянській жіночій періодиці передвоєнних років (1930–1941 рр.)

Єлизавета Корецька — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Метою роботи є дослідження радянської жіночої періодики передвоєнного періоду як історичного джерела, що відображає підходи радянської влади до гендерних питань та формування суспільної ролі жінки. Особливу увагу зосереджено на еволюції цього образу під впливом політичних, економічних і соціальних трансформацій кінця 1930-х рр.

Таборова періодика як форма культурного самозбереження українських переміщених осіб у повоєнній Німеччині (на прикладі місячника «Похід»)

Ілля Пявчук — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Повоєнний період став для українського суспільства часом глибокого екзистенційного зламу, спричиненого Другою світовою війною, масовими депортаціями, примусовими вивезеннями та репресивною політикою тоталітарних режимів. Значна частина українців опинилася поза межами України – у статусі остарбайтерів, військовополонених або біженців, які після завершення війни не могли чи не бажали повертатися до радянської України. У цих умовах формування українських спільнот у таборах переміщених осіб стало специфічною формою існування українського суспільства в перехідний час між війною і миром.
Табори переміщених осіб (Displaced Persons, далі – Ді-Пі) у зонах окупації Німеччини та Австрії перетворилися не лише на простір виживання, але й на соціальні, культурні та інтелектуальні осередки. Видавнича діяльність, зокрема періодика, була одним із ключових інструментів цього процесу. Вона виконувала не лише інформаційну, а й світоглядну та інтегративну функції, засвідчуючи прагнення українців зберегти власну мову й культуру в умовах вимушеної еміґрації.

Особиста травма як мотивація жінок до боротьби в лавах ОУН–УПА

Вікторія Івасюк — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Сучасні історики все частіше звертаються до его-документів, що дає змогу розглянути кожне явище крізь призму окремої долі. Аналіз життя підпільниць засвідчує їхню високу суб’єктність та автономність в ухваленні рішень, де особиста травма трансформувала психологічний стан і перетворила біль на жагу помсти, народила волю до самозахисту [2, с. 101]. Участь жінок у збройному підпіллі часто була реакцією на окупаційні режими. Особиста трагедія робила для жінки боротьбу актом відновлення справедливості.

Фруктовий сад: місце злочину і пам’яті

Вікторія Сорокіна — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Однією з трагічних сторінок історії України є перебування під владою комуністичного режиму. Масштабні злочини, вчинені під час його панування, зокрема репресії, демонструють сутність радянської влади. Свого апогею вони досягли у 1920‒1930-х рр. Найбільш трагічними як для України, так і для Вінниччини стали 1937‒1938 рр., які називають роками Великого терору. Місцями пам’яті цих подій на території Вінниччини є поховання жертв репресій: Центральний парк ім. М. Леонтовича, православне кладовище на Хмельницькому шосе тощо. До цього списку також входить Фруктовий сад.
Метою доповіді є дослідження еволюції політики пам’яті щодо репресій радянської влади на Вінниччині на прикладі місця поховання жертв Великого терору Фруктовий сад.

Історія незалежної України в контексті світової історії

Катерина Кугай — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. стало однією з ключових подій завершення «холодної війни» та розпаду соціалістичної системи у Східній Європі. Цей акт мав значення не лише для українського народу, а й для всієї системи міжнародних відносин, оскільки сприяв докорінній зміні геополітичної карти Європи та остаточному занепаду Радянського Союзу [1, с. 12]. У світовій історії постання незалежної України розглядається як складова загального процесу демонтажу біполярної системи міжнародних відносин, що сформувалася після Другої світової війни.

Характеристика висвітлення факту визнання США незалежності України в українських ЗМІ

Ілля Романовський — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Процес визнання Сполученими Штатами Америки державної незалежності України залишається дискусійною темою у інтелектуальному та медійному просторі. Як зазначають дослідники, позиція США була зумовлена складним балансом між декларованою підтримкою демократичних прагнень народів та реальним страхом перед неконтрольованим розпадом СРСР як ядерної наддержави [1]. Окремої дослідницької праці, присвяченої вивченню наративів українських ЗМІ щодо американської позиції під час проголошення незалежності України, досі не публікувалося. Це відкриває можливості для новацій у цій сфері з погляду порівняння історичного контексту з наративами, які склалися у ЗМІ нашої країни.

Молодіжні субкультури в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

Ангеліна Бєлая — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Друга половина ХХ – початку ХХІ ст. стали періодом глибоких соціальнополітичних, культурних і ціннісних трансформацій в Україні. Молодь, як найбільш динамічна та чутлива до змін соціальна група, активно реагувала на ці процеси, створюючи власні способи самовираження, протесту та ідентифікації. Однією з форм такого самовираження стали молодіжні субкультури – специфічні соціокультурні спільноти, які відрізняються від панівної культури суспільства, але водночас залишаються її частиною, надаючи членам відчуття ідентичності та приналежності.