Масове вбивство у Ле-Параді 27 травня 1940 року: історія воєнного злочину та покарання за нього

Анотація

За рік збройної агресії проти України, що триває, не було, здається, жодного закону війни, що його не порушив би агресор. Ракетно-артилерійські обстріли та повітряні бомбардування захищених міжнародним правом об’єктів, розграбування приватної власності та культурних цінностей, масові вбивства, зґвалтування 279 та позбавлення свободи мешканців окупованих територій – на превеликий жаль, цей список можна продовжувати.
Одним із найбільш кричущих воєнних злочинів є вбивство військовополонених; красномовними прикладами є загибель захисників «Азовсталі» в Оленівці та розстріл Олександра Мацієвського. Утім навіть суспільний резонанс із закликами до негайної відплати не відкидає того факту, що кожен злочин сьогодні, у цивілізованому суспільстві (принаймні якщо ми говоримо про євроінтеграційні прагнення України), повинен мати своїм наслідком правосуддя і покарання, а не просто відплату. За таких умов зусилля правоохоронних органів України слід зосередити саме на ідентифікації підозрюваних у вчиненні злочину та доведенні їх вини у встановленому порядку. Прикладом цього можуть бути деякі події Другої світової війни та післявоєнного часу, коли воєнні злочинці були встановлені та понесли заслужене покарання.