Гендерні проблеми підпільного руху часів Другої Світової війни

Анотація

Активна участь радянських жінок у Другій світовій війні проявлялася не тільки в якості медсестр, санітарок чи працівниць тилу, а також як бійців у лавах Червоної армії та активних партизанок і підпільниць. Це було наслідком гендерної політики СРСР попередніх десятиліть. Становлення радянської державності у 1920–1930-ті рр. відбувалося під гаслом виховання «нової» радянської людини, і зокрема «нової» жінки. Важливою ланкою державної політики стала емансипація жінок, зокрема позбавлення економічної залежності від чоловіків. К. Кобченко зазначає, що гендерна політика більшовиків була тісно пов’язана з розпочатими ними соціально-економічними перетвореннями, і була не стільки наслідком власне жіночого руху, скільки впроваджувалася «згори» у межах реалізації радянського модернізаційного проєкту, коригуючись відповідно до державних потреб і політичних реалій [3, 61]. Емансипація жіноцтва, зокрема мобілізація жіночих ресурсів у соціальній та економічній сферах, у подальшому спричинила масову участь радянських жінок у подіях Другої світової війни.