Таборова періодика як форма культурного самозбереження українських переміщених осіб у повоєнній Німеччині (на прикладі місячника «Похід»)

Анотація

Повоєнний період став для українського суспільства часом глибокого екзистенційного зламу, спричиненого Другою світовою війною, масовими депортаціями, примусовими вивезеннями та репресивною політикою тоталітарних режимів. Значна частина українців опинилася поза межами України – у статусі остарбайтерів, військовополонених або біженців, які після завершення війни не могли чи не бажали повертатися до радянської України. У цих умовах формування українських спільнот у таборах переміщених осіб стало специфічною формою існування українського суспільства в перехідний час між війною і миром.
Табори переміщених осіб (Displaced Persons, далі – Ді-Пі) у зонах окупації Німеччини та Австрії перетворилися не лише на простір виживання, але й на соціальні, культурні та інтелектуальні осередки. Видавнича діяльність, зокрема періодика, була одним із ключових інструментів цього процесу. Вона виконувала не лише інформаційну, а й світоглядну та інтегративну функції, засвідчуючи прагнення українців зберегти власну мову й культуру в умовах вимушеної еміґрації.