Жіноча вища освіта модерної доби (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) на прикладі досвіду родини Требинських

Abstract

Проміжок ХІХ–ХХ ст. у Європі характеризується кризою традиційних цінностей, у центрі уваги опиняється інститут сім’ї та питання жіноцтва. Загальноприйняті норми під впливом емансипації почали піддаватись критиці. Суспільство потребувало розвитку, адже старі системи вже не працювали. На цьому фоні відбувається переосмислення місця жінки у житті, її професійний та особистісний розвиток. Для освічених жінок можливості кар’єрної реалізації були обмежені корпоративними і моральними нормами. Але «нові» часи вимагали «нових» людей – освічених, енергійних, обізнаних у питаннях управління, науки, матеріального виробництва. Жінки також виявляли бажання активно брати участь у цих процесах, але в сфері інтелектуальної праці необхідна була належна підготовка, яка включала науковий ступінь або вищу освіту університетського рівня. Тому українські жінки прагнули до отримання вищої освіти.