Радянське консульство у Львові (1927–1939)
Ключові слова:
Львів, радянське консульство, міжвоєнний період, Семен Кириченко, Юрій Лапчинський, ОУН, Голодомор 1932–1933 рр.Анотація
Ситуація, що склалася з утворенням СРСР, внаслідок чого з 1 серпня 1923 р. ліквідовувалися окремі дипломатичні представництва УСРР, негативно вплинула на контакти двох Україн – «державної» (у вигляді т. зв. Радянської України) й «недержавної» (західноукраїнські землі, еміграція та діаспора). Знайдений паліатив (встановлення посад окремих («українських») радників у повпредствах СРСР у Чехословаччині, Німеччині, Польщі, Франції, які представляли УСРР), не давав змоги забезпечити повнотою державні інтереси УСРР, які не завжди були тотожні загальносоюзним пріоритетам. Насамперед це стосувалося Польщі, де першим радником Повпредства СРСР у Варшаві у 1927–1930 рр. був Ю. М. Коцюбинський («Юрко Варшавський», як позаочі називали його серед української еміграції). Навіть «автономні» інтереси напівдержавної УСРР вимагали окремого дипломатичного представництва в західноукраїнській столиці – Львові. На початку 1927 р. внаслідок переговорів з польською стороною, де діяльну участь брав Ю. М. Коцюбинський, було досягнуто угоди щодо відкриття у Львові Консульства СРСР, яке фактично мало представляти інтереси Радянської України (в УСРР на той час діяли два польські консульства – у Києві й у Харкові (Генеральне)).
Посилання
Біліченко Л. Замахи на життя консулів та збройні напади на європейські та радянські консульства у 20–30-х рр. ХХ ст. Молодий вчений. 2023. № 11(123). С. 32–35. DOI: 10.32839/2304–5809/2023-11-123-20.
Демонстрація в столиці. Рада (Львів). 1929. № 54 (05 грудня). С. 2.
«Консульство в г. Львове» спростовує. Діло. 1936. № 207 (15 вересня). С. 4.
Консульські завдання. Діло. 1928. № 123 (04 червня). С. 1.
Шукають праці. Рада (Львів). 1931. № 18 (31 травня). С. 2.
